16 березня відбувся “загальнокримський референдум”. Не можна сказати, що на виборчих дільницях вишикувались черги, аби віддати свій голос “за краще майбутнє”, адже відомо, що явка тоді склала не більше 35% від загальної кількості мешканців півострова, які набули активного виборчого віку. У перших лавах стояли пенсіонери, завзяті патріоти Росії, держслужбовці, вчителі та лікарі, словом, всі ті категорії громадян, “обожнювані” всіма урядовцями неосяжного СНД. Від тієї події вже минуло більше ніж півроку, а що ж змінилося в житті бюджетників за цей період? Наша редакція вирішила розібратися у цьому питанні.
За словами віце-прем’єра РФ Ольги Голодець, середня зарплата вчителя загальноосвітньої школи в Росії склала майже 34 000 рублів. Чи так це, і що треба зробити пересічному вчителеві, аби отримати зароблене? Самі кримські вчителі констатують, що вчительська зарплата складає близько 9300 за ставку (18 годин на тиждень, 22 робочих дні). Надбавка педпрацівникам складає 1416 рублів, її було запроваджено ще за часів перебування Тимошенко на посаді Прем’єр-міністра, чи збережеться ця надбавка, переведена у рублевий еквівалент, після 1 січня 2015 року наразі невідомо. За вислугу років, а це від 20 років педагогічного стажу, додатково виплачується 2125 рублів. Прибутковий податок складає близько 4000 рублів.
Слід зазначити, що всі категорії і звання, які вчитель отримав до “референдуму” анулюються, а це — перша, вища категорії, звання заслужений вчитель АР Крим, України тощо. Тепер у вчителів рівноправ’я, неважливо чи перший рік він працює, чи сто перший – всі тепер просто спеціалісти. Залишили регалії лише вчителям-методистам. Для того, аби отримати першу категорію вчителеві потрібно зробити свій сайт, куди вносяться всі його напрацювання: доповіді, відкриті уроки, різного роду заходи і т.ін. Стосовно вищої категорії, то там до вимог першої додаються ще власні методичні розробки, а також проект, презентації та написання авторської програми. В атестаційну комісію входять вчителі-методисти з району та області, адміністрація школи (загалом 8 чоловік). Різниця в оплаті труда спеціаліста і вчителя першої категорії сягає 1000 рублів, вищої — до 3000.
Для того, аби вчителі “не пухли з голоду” їм “підкидують” ще позакласну роботу — це в основному робота в гуртках різного роду, затверджена програмою освітнього відомства. Вчитель має право брати до 10 годин на тиждень такої роботи, максимально можна отримати 10 000 рублів, тобто 1000 рублів за годину. Ще з’явилася така стаття видатків, яка носить назву “стимулюючі”. Їх сума коливається від 1000 до 9000 руб. Хто стане щасливим власником такої «надбавки» до зарплатні вирішує виключно адміністрація навчального закладу. За чисте ведення журналу, за бездоганну поведінку можна отримати від 1000 до 5000. За проведення декількох відкритих уроків та позакласних заходів в місяць можна отримати і 9000, але таких випадків зафіксовано не було. Отже можемо порахувати в середньому : 9300 (ставка) + 1416 (надбавка від Юлії Володимирівни) + 2125 (вислуга років) + 1000 (перша категорія) + 5000 (позакласна робота) + 5000 (“стимулюючі”) – 4000 = 19 841 руб. Аби отримати такі гроші вчителеві доведеться “ночувати” у школі. Якщо вчитель не має стажу роботи 20 і більше років, то варто “викинути” ще 2125 рублів.
До Дня вчителя Міністерством освіти Криму передбачалися преміальні у розмірі 5000 рублів. Але ніхто з кримських вчителів не отримав задекларованих обіцянок. 3 вересня своїм візитом в Бахчисарайський район “порадувала” «міністр освіти і науки Криму» Гончарова, знявши з посади начальника відділу освіти Бахчисарайської райдержадміністрації ярого українофоба. Щодо програмам на поточний навчальний рік — повна плутанина і, ясна річ, що вчителі району були повністю розгублені. Співробітники методичного кабінету розводили руками, не знаючи, які саме програми потрібно використовувати. Чому саме Бахчисарайський район потрапив у немилість до пані міністра — питання, але начальник районного відділу освіти Михайло Сергєєв, до речі, активний прихильник ідеї “Вєлікаго русскаго міра”, позбувся посади, а вчителі району — преміальних до професійного свята.
Стосовно дитячих садочків, то там ситуація приблизно однакова, тільки є один нюанс: постраждали завідуючі, бо всі санаторні, логопедичні та українські групи було ліквідовано, а це додатково у зарплату надходило до 9000 рублів. Міські дитячі садочки перейшли з підпорядкування міської ради до районної.
“Зарплати лікарів у Криму та Севастополі будуть рости тими самими темпами, що і по усій Росії”, – заявляла голова Міністерства охорони здоров’я РФ Вероніка Скворцова на зустрічі з представниками системи охорони здоров’я півострова ще у березні цього року і обіцяла зарплату у 43 000 рублів. Насправді ж лікар має взяти півтори ставки, аби отримати принаймні 35 000 рублів. А пенсія інваліда однієї і тієї ж групи в Севастополі більша від пенсії в іншому місті півострова. Чому так? Поки на це питання відповіді немає, але як казав один відомий персонаж: “Додумайте самі”.
Дивна річ, але за зарплатами “вгору полізли” і ціни на продовольчі і непродовольчі групи товарів. При чому збільшились ціни утричі. Відтак, ціна за кіло картоплі, капусти, цибулі коливається від 15 до 18 рублів; помідорів від 60 руб.; вареної ковбаси вищого ґатунку, м’яса, сиру від 300 руб.; курей від 90 руб. За кілограм хамси та оселедця кримчани мають заплатити від 150 рублів, десяток яєць на місцевих ринках буде коштувати 50 рублів, за 100 гр. зернової кави доведеться “викласти” від 250 рублів, а 250-грамова коробка чаю “Батік” коштує від 100 рублів. А в аптеку взагалі страшно заходити – ціни на ліки “злетіли” у 5-6 разів. Щодо побутової техніки, то приватні підприємці, які займаються її продажем зізнаються, що їм доводиться платити мито на кордоні Україна/Крим від $ 3000 до 10 000 $ за “фуру”.
Підбиваючи підсумок всьому сказаному можна сміливо говорити, що у порівнянні коефіцієнту зарплати до цін на продовольчі / непродовольчі товари до “референдуму” і після нього нічого не змінилось. Значно подорожчали ліки. Обіцяного, так званим “урядом” Криму, підвищення соціальних стандартів не відбулося. Міністри з Москви все називають примарні цифри, наголошуючи на тому, як добре людям живеться в Криму, а між тим долар долає все нові і нові вершини.
Кримська ейфорія пройшла, настали сірі, безрадісні будні і упевненість населення у завтрашньому дні слабшає на очах. У пересічних кримчан зникає з обличчя сонячна посмішка, похмурість бере своє.
