Про визнання кримчан нерезидентами, відсутність активності переселенців з Донбасу та створення єдиного органу по справам Криму в бесіді з телеведучим Олександром Янковським в програмі “Голос Криму” говорить експерт інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталія Беліцер.
На вашу думку, що робити кримчанам, які сьогодні визнані Україною нерезидентами?
Я повністю поділяю позицію тих, хто виступає проти затягування з підписанням закону про статус внутрішніх переселенців, ухваленого Верховною Радою, а також з політикою Центрального банку, політикою створення з українського боку перешкод при перетині адміністративного кордону. Просто виникають побоювання, що нова влада наступає на ті ж граблі у нових умовах, на які наступала стара. Це підбурює не тільки внутрішньо переміщених осіб з Криму та Донбасу, але викликає поступове зростаюче незадоволення суспільства. Внутрішні переселенці не мають покладатися виключно на свої сили, на підтримку так би мовити професійних правозахисників. Треба разом інформувати, вчасно забезпечувати лобіювання, підтримку ширших верств населення, починаючи з експертних кіл України і закінчуючи політичними силами, які декларують свою демократичність та відкритість. Я не маю для себе пояснення подібної поведінки гаранта. Це кричуща невідповідність задекларованих принципів та цінностей реальним діям. І це може обернутися дуже небезпечними наслідками, падінням рейтингу. Я вважаю, що певною мірою такі речі сприяли падінню рейтингу БПП під час виборчої програми. Так гратися після Революції Гідності з громадською думкою, з активністю громадянського суспільства не варто.
Чому в цих акціях приймають участь переважно кримчани, а не переселенці з Донбасу?
З Криму виїжджали найбільш просунуті активісти громадянського суспільства – активні в політичному та соціальному житті, які готові висловлювати свою думку, які здатні до консолідації, самоорганізації. Це не тільки кримські татари. У той же час з Донбасу люди тікали переважно від війни, розрухи, безладу, страху. В них інша ментальність – пострадянська. У них немає навичок самоорганізації, активної участі. Вони не вірять, що пересічні громадяни можуть своїми силами чогось добитися, вони значно пасивніші.
Є постанова НБУ за номером 699, яка прирівнює кримчан до нерезидентів. Що з цим робити?
Це кричуще порушення прав громадян України. Це можна вважати за дискримінацію. Це яскравий приклад незрозумілої політики чи її відсутності. Треба вживати дуже рішучі заходи протесту через суди. Якщо українські суди не допоможуть, то треба звертатися до Європейського суду з прав людини. У нас судова система, на жаль, не реформована. Більше того, під загрозою процес люстрації суддів.
Кримські українці – це тепер хто? Національна меншина?
У міжнародному праві є таке поняття, як меншина в меншині. Тобто всі роки, коли вони проживали в Криму, вони і кількісно, і по статусу, фактично перебували в ситуації меншини, оскільки більшість складала та етнічна спільнота, яка в масштабах всієї країни сама є меншиною. Міжнародне право каже, що до цих меншин в меншині мають бути застосовані всі ті механізми захисту, які в загальнонаціональному масштабі використовуються по відношенню до меншини.
Чи допоможе вирішенню кримського питання створення єдиного органу по справам кримчан?
Це все залежить від реальної державної політики. Можновладці повинні бути зацікавлені в тому, щоб це був ефективний, дієвий, робочий орган, який в першу чергу має взяти на себе функції координації.
