Будні кримчанина на тимчасово окупованому півострові
news.allcrimea.net/
Згідно із заявами так званого “уряду” Республіки Крим перехідний період у Криму має завершитись 1 січня 2015 року. Саме з цього моменту півострів повинен звикати жити у правовому полі Російської Федерації. Хоча нещодавні заяви міністра РФ у справах Криму Олега Савєльєва з приводу того, що перехідний період буде продовжено свідчить про довгоочікуване прозріння урядовців Росії. Віце-прем’єр Росії Дмітрій Козак взагалі називає кінець 2016 року датою остаточного переходу Криму під протекторат РФ, а так званий “голова” Республіки Крим Сергій Аксьонов, подивившись на дії своїх московських друзів став виправдовуватись, мовляв Крим не встигає у всьому адаптуватись до російських норм до кінця 2014 року. Авжеж, законодавство змінити, це тобі не гривні на рублі перевести.
Що собою представляє перехідний переіод відчув на собі влітку цього року. Сиділи ми компанією однодумців у одному з кафе Бахчисараю. Рівно о дванадцятій ночі я запропонував друзям встати і заспівати гімн. Моя ініціатива була підтримана одноголосно – встали, почали співати гімн, поклавши руку на серце. По одному нас стали підтримувати присутні відпочиваючі. Після того, як гімн було виконано, послідувало гасло: ”Слава Україні!”. Слід зазначити, що серед присутніх більшість складали кримські татари, котрі дуже болісно переносили ті зміни, які увірвалися до Криму навесні, тому не дивно було, що у відповідь ми почули: “Героям Слава!” і “Смерть ворогам!”. Ми ще трохи посиділи в цьому кафе і, через деякий час, вирішили роз’їжджатись. Попрямувавши до таксі, дорогу мені перегородили двоє молодих людей у штатському одязі. Вони почали розповідати про “особливості” карного кодексу РФ і попередили про те, що можуть притягнути до відповідальності згідно із статтею 280.1 все тогож кодексу за “публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності РФ”. І це мені — корінному кримчанину у восьмому поколінні, твердо упевненому, що Крим — це Україна! Але нічого, я “проковтнув” це, відповів: “Не знаю, що там у вас в країні за проблеми з територіальною цілісністю, мене це не цікавить взагалі. А якщо ви маєте на увазі Крим, то, як мені відомо, Крим на перехідному етапі, і закони РФ на нього не розповсюджуються”. Відкрив двері таксі, сів і поїхав. Ніколи не забуду облич тих хлопців, з яскраво вираженим російським акцентом. У себе вдома вони такого нахабства з боку простого смертного не чули ніколи!
Другий випадок “відчуття на собі” перехідного періоду зі мною стався на День Незалежності України. Я мав нахабство вдягнути вишиванку і “вишивати” в ній по місту, не оминувши центральної площі. Я бачив злість і нерозуміння в очах слав’янського населення і радість в очах з відвертими добрими посмішками серед представників кримськотатарського населення. За цей коротесенький період з весни до осені ми стали, ніби побратимами. Як це ще назвати? День Незалежності минув і до моєї матері прийшла начальниця і сльозно просила, аби та пояснила мені, в якій я країні опинився і як слід тут себе поводити. Я так розумію, “добрі”, “пильні” люди допомогли виявити потенціальну небезпеку у місті. Недовго вагаючись я визначився із виїздом за межі нової держави, їм’я якій ЛУГАНДОН КРИМСЬКИЙ. Бориис Акунін, реагуючи на все це дійство, що відбувається у його країні сказав одну точну фразу: “Тверезому з п’яними в одному будинку незатишно”. Будемо чекати на протверезіння окупованих територій, та всієї Росії взагалі, хоча, на рахунок останньої я не впевнений.
Усі матеріали, опубліковані у рубриці ТОЧКА ЗОРУ, передають особисту думкою автора, яка може не співпадати з позицією редакції.
