Про гоніння стосовно священників УПЦ Київського патріархату у окупованому Криму, обіцянки Гіркіна-Стрєлкова і патріарха Кирила і нову роль церкви на півострові у бесіді з телеведучим Олександром Янковським в ефірі СК говорить архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент.
Владико, раніше були повідомлення про те, що у вас хотіли забрати храми у Криму. Розкажіть, будь ласка, яка ситуація на сьогодні?
Дуже складний період ми переживали саме тоді, коли відбувалися ті події, які привели до того, що Крим не є територією України. Тоді були реальні загрози життю. Особисто я був свідком того, як вчиняли з нашими активістами («Євромайдан-Крим») Андрієм Щекуном та Анатолієм Ковальським. Це були перші люди, яких викрали, катували. Вони почали список катованих і замордованих українців з моменту окупації Криму і тих подій, які зараз розгортаються на Донбасі.
Так, у нас забирали храми. Я пам’ятаю, як сидів в кабінеті і очікував, що мене заарештують. У мене було відчуття, як у людей в 37-му році, коли вони розуміли, що за ними прийдуть, але не знали точного часу. Тоді Господь розрішив ситуацію через Ігоря Стрєлкова («міністра» оборони «ДНР», який координував військове захоплення Криму навесні цього року. – Ред.). Тоді він зателефонував в управління єпархії, призначив зустріч в Раді міністрів. Заради безпеки і спокою він дав інформацію про те, що він спілкувався із патріархом Кирилом (патріархом Московським та всєя Русі), який гарантував на той час безпеку віруючим УПЦ Київського патріархату. І він гарантував, що храми Київського патріархату не будуть відібрані іншими конфесіями.
20 квітня, напередодні Світлого Христового Воскресіння, Верховна Рада Криму приймає рішення про те, щоб приміщення, де знаходиться головний храм УПЦ Київського патріархату у Сімферополі, перевести на оренду. За цю оренду треба було сплачувати гроші по комерційній ціні. Отакий подарунок зробили нам до свята Пасхи.
Єдине, що по приміщенню у Сімферополі по вулиці Севастопольській поки це рішення не втілене в життя. Але після Нового року, я думаю, що цей конфлікт може продовжитися.
Чи не бояться люди приходити до вас після подій навесні?
Ні. Навпаки, кількість людей у нас збільшилася. Свідомі українці, які хочуть розмовляти українською мовою, розуміють, що це єдине безпечне місце, де вони можуть зустрітися, помолитися та поспілкуватися. Сьогодні церква Київського Патріархату в Криму виконує не тільки духовну функцію, але і культурно-просвітницьку.
Це можна порівняти із українськими церквами в Америці. Коли українці виїжджали в США, то вони ставили церкву, але знизу вони робили культурний центр. Після молитви вони спускалися на перший поверх і спілкувалися. І церква Київського Патріархату перетворилася в заклад, де люди не тільки моляться, але й можуть поспілкуватися.
У Криму почалося викорінення всього українського. Закрили українську гімназію, і вона вже не українська. Не тільки змінили назву, але й змінили дух. Змінили назву українського театру. Змінена назва національної бібліотеки імені Франка.
У чому ще полягає загроза для залишків українського в Криму? І що може зробити Україна, аби не допустити цього?
Сьогодні загроза постала не тільки для українців, а також для інших народів та етносів, які проживають на території Криму. Останні заяви, які сьогодні лунають з Міністерства культури Криму, говорять про те, що треба провести ревізію релігійних організацій, юридично обґрунтувати, чи мають ці релігійні організації право знаходитися у правовому полі Росії, чи ні.
Мова йде про те, що треба повідбирати майно деяких релігійних організацій. У першу чергу під цей тиск попали католики і лютерани. Я думаю, що підстава для цього була не духовна, а політична. Лютерани – це німці, католики – це Європа. Не можна викорінювати ідентичність того чи іншого народу. Не можна робити безлику масу, якою дуже легко керувати. Але хай згадають, чим закінчується таке керування – громадянська війна, Голодомор, Велика вітчизняна війна і крах радянської імперії.
Вам пропонували перереєструватися чи перейти у підпорядкування до Московського патріархату?
Що стосується всіх ревізій та заяв, то нашій владі краще мовчати, тому що виникне інше питання. Якщо в Криму не можна, щоб був Київський патріархат, то на якій підставі єпархія Київського патріархату діє в Москві і в Бєлгороді?
Що стосується перереєстрації, це є дуже серйозна проблема. Вона стосується не лише церкви, але і тих організацій, які були зареєстровані за часів, коли Крим був у складі України. Це і журналісти, і правозахисники, і громадські об’єднання, і релігійні організації.
З одного боку, ми маємо перереєструватися і жити у правовому полі Росії. Це адміністративна складова. Але з ідеологічно-політичної точки зору, цією перереєстрацією ми визнаємо те, що Крим вже є територією Росії. Але Україна не дає жодних рекомендацій щодо поведінки у таких випадках.
Яке рішення прийняла церква?
Рішення немає. Церква може приймати рішення тільки тоді, коли буде чітко поставлена задача, а задачу цю можна буде поставити і виконати тільки тоді, коли Україна визначиться з тим, що робити.
