Про черговий курортний сезон в Криму, зміну політичної культури на півострові, а також хибність закону про вільну економічну зону Кримського півострова в бесіді з телеведучим Олександром Янковським в ефірі Голосу Криму говорить експерт Центру близькосхідних досліджень Сергій Данілов.
Чому окупаційна влада Криму приділяє незначну увагу курортному бізнесу, який завжди був традиційним заробітком для багатьох жителів півострова?
Констатація того, що Крим – це військова база, є не такими вже й порожніми словами. Всі інші види діяльності є вторинними. Кримський півострів – це велика військова база з відповідною інфраструктурою. Ресурси виділяються на це. Наскільки я розумію, туризм та інші види бізнесу віддані або другорядним агентствам в Росії, або так званій місцевій владі Криму. Ресурсів, можливостей, адміністративної потуги для того, щоб вирішувати якісь питання, у них немає. Відповідно, ці питання будуть або не вирішуватися, або вирішуватися в дуже своєрідний спосіб. Їм треба було показати якихось туристів – вони скористалися бюджетниками і заповнили ними ті залишки санаторного фонду, які залишилися від Радянського Союзу.
На що сподіватися кримчанам у новому курортному сезоні?
Звичайно, що їм немає, на що сподіватися. Навіть, якщо брати половину від тої кількості туристів, які приїжджали в 2013 році, то це зовсім інша цінова категорія туристів. Вони знаходяться на повному забезпеченні в радянського штибу санаторіях, вони не використовують інші види послуг, які використовували ті, хто винаймав приватне житло.
Я думаю, що буде відбуватися процес вимивання населення з Криму. Треба сказати, що від ситуації виграють не всі бюджетники. Як відомо, з початком нового року почалися затримки або зменшення зарплат в декількох бюджетних сферах – вчителі, лікарі. Вигода буди лише для тих, хто обслуговує військових. Але і тут ситуація також змінилася.
У якому році зупиниться видача грошей бюджетникам з боку Російської Федерації?
За оцінками фахівців, запасів для виплат бюджетникам вистачить до середини 2015 року. Але цього вистачить при ощадливому витрачанні. Можна цілком очікувати, що на осінь цього року при збереженні тих трендів, які є на енергетичному ринку, ми будемо свідками нової економічної ситуації.
До чого може привести ця нова економічна ситуація?
Будуть спроби закручування гайок та запевнення людей в тому, що треба потерпіти, тому що весь світ поганий і виступає проти Росії.
У мене є друзі, які вивчають історію Радянського Союзу. Вони вважають, що Сталін, коли включав в склад СРСР Балтію, зробив це з юридичної, економічної та бюрократичної точок зору якісніше, ніж Путін зробив по відношенню до Криму. Управлінські рішення та якість підготовки рішень щодо Криму дуже низька. В Україні кримчани звикли відстоювати свої громадські права та використовувати громадські організації для захисту своїх прав. Тепер вони стикнулися з проблемою низької підготовки рішень по їх переформатуванню до РФ. Окрім цього, вони стикнулися з іншою політичною культурою. Багато кримчан відчули на собі хамство зі сторони представників персоналу.
Чи важлива для Росії кількість безробітних людей? Чи важливо для них те, що закривається малий бізнес?
Важко сказати. Для них це не є пріоритетне завдання. Також Путін розуміє, що кримчани нікуди не дінуться і будуть все терпіти. В очах України вони вже є зрадниками, як вважають в Кремлі. Відповідно, бунт проти російської влади є дуже малоймовірним. Всі фахові, активні, молоді, підприємливі люди мають можливість виїхати і будувати свою долю або на материковій Росії, або на материковій Україні. Цей процес зараз іде.
Що треба робити з поставками до Криму? Чи правильно те, що Україна досі не ввела на це заборону?
Я думаю, що закон про вільну економічну зону для Криму є якщо не злочинним, то хибним. Поставки ці відбуваються в рамках цього закону. При цьому у митниці, податкової, торгово-промислової палати і Міністерства юстиції різні трактування положень цього закону. Відповідно, більша частина або весь наш вивіз через адміністративний кордон на Кримській півострів сплачує податки на окупованій території. Податки мають сплачуватися на материковій Україні, навіть, якщо є вивіз продукції до Криму. Взагалі, Україна має задуматися над тим, чи варто взагалі щось постачати на територію Криму, особливо в той період, коли не працює Керченська переправа. Українські державні інститути розпорошені. Звичайно, ми пройшли еволюцію з кінця лютого минулого року. Тоді держави взагалі не існувало – зараз з’явилися ознаки її існування. З’явився сектор безпеки, силовий блок, армія. Звичайно, питання Криму знаходиться в компетенції Верховної Ради, Кабінету міністрів та інших суб’єктів законодавчої ініціативи, як президент України. Окрім цього, за цей рік ми всі звикли до того, що голос громадськості теж вирішує багато чого.
