Минулого тижня Верховна Рада України більшістю проголосувала за внесення змін до закону про особливий статус місцевого самоврядування на Донбасі.
Тоді ж із запеклими боями, підкріпленими нескінченною критикою лідера «Радикальної партії» Олега Ляшка щодо «підгодовування» російського агресора маленькими шматками територій, ухвалено Постанову. Вона визначає села, селища і міста на Донбасі, що матимуть особливий порядок місцевого самоврядування.
Ватажки так званих «ДНР» та «ЛНР» Олександр Захарченко та Ігор Плотницький терміново заявили, що Київ «розтоптав крихкий Мінський мир» і привів ситуацію у глухий кут. «Спікер ДНР» Андрій Пургін був обурений тим, що Київ не намагався вести перегорів із «владою» на Донбасі, як, на його думку, про те зазначено у Мінських домовленостях: «Україна по факту зірвала політичний діалог, тому зараз ситуація зовсім не райдужна», – заявив Пургін.
Московська реакція була подібна. Глава МЗС Росії Сергій Лавров назвав нонсенсом заяви української влади щодо проведення діалогу лише з людьми, які будуть обрані на місцевих виборах за висунутих Києвом умов. «Якщо київська влада цього досягне, можливо, вона взагалі нікому не захоче надавати особливий статус», – заявив Лавров.
Олександра Решмедилова, політолог, аналітик Міжнародного інформаційно-аналітичного Центру «Росія-Україна», пояснює:
«При підготовці документів до них підходили як до проміжних. Очікувалося, що під час наступних переговорів в них будуть вноситися зміни/доповнення. Ці документи настільки загальні, що в будь-який момент інша сторона може виступати із заявами, що опонент все порушив. Очевидно, що кожна зі сторін буде підшукувати більш вигідні аргументи для себе».
«Білих плям» у нормативних документах щодо особливого статусу Донбасу, журналіст «Под прицелом» нарахував цілих три. Спробуємо розібратись.
Перша «пляма». Кордони
У додатку до Постанови міститься перелік територій, які належать або, навпаки, не належать до «особливо статусних». Всього їх нараховано 85. У пояснювальній записці до документу написано, що проект Постанови зумовлений «потребою подальшої реалізації Мирного плану Президента, Мінського протоколу від 5 вересня та Мінського меморандуму від 19 вересня». Тобто території, що визначені вересневими Мінськими домовленостями мали б потрапити в перелік особливих. Потрапили, але не всі. 56 населених пунктів «не належать до окремих районів Донецької і Луганської областей, де запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування».
«Вочевидь, це пояснюється розбіжностями у тлумаченні територій, на яких має бути впроваджене особливе управління. Зокрема, йде мова про території, які були окуповані після набуття чинності першої редакції Мінських домовленостей. Відповідно, українська сторона наголошувала, що саме на ці території і мають розповсюджуватися особливі статусні вимоги. Водночас, низка населених пунктів були захоплені нещодавно. На них Верховна Рада особливий статус не розповсюдила, хоча їх зараз і контролюють бойовики», – пояснює Петро Олещук, доцент кафедри політичних наук філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка.
Експерт вважає, що формально це можна вважати порушенням Мінських домовленостей з боку української держави.
Політолог Олександра Решмедилова пояснює, що, власне, Мінські домовленості вже є порушенням. Вони посягають на територіальну цілісність країни, а їхня реалізація призведе до дисбалансу української державності:
«Де-факто вони (Мінські угоди, – ред.) ставлять під сумнів суверенітет України на своїй східній території. Також це пряме порушення Конституції. Згідно основного закону, Україна – це унітарна держава. Відповідно, одні території не можуть мати інший статус, ніж інші», – вважає аналітик Центру «Росія-Україна». Реалізація Мінських угод може мати тільки один наслідок – розхитування української державності, за допомогою створення перманентного вогнища напруженості і дестабілізації. До того ж, вся Україна буде повинна взяти на утримання сепаратистські новостворення. Ось що важливо, а не кордони між районами на Донбасі».
Але чому саме для надання особливого статусу обрано лише 29 населених пунктів, ніхто з експертів пояснити не зміг. Журналіст «Под прицелом» шукав інформацію у військового експерта, правознавців та політологів, але логічного пояснення такому «феномену» розподілу територій знайти не вдалось.
Згідно Мінських домовленостей
Згідно Постанови
«Пляма» друга. (Не)Реалізованість
Петро Порошенко після того як проект постанови був ухвалений, робив декілька заяв стосовно моменту його реалізації. Як відомо, документ матиме вплив лише після того, як на Донбасі будуть проведені місцеві вибори згідно Конституції й законів України. Однак, на диво, в цих виборах мають змогу брати участь і ватажки «ДНР» і «ЛНР» – Захарченко й Плотницький.
В ефірі телеканалу “Інтер” голова держави заявив: «Якщо на вільному волевиявлені громадяни Донецька і Луганська їх підтримають, це буде абсолютно інша процедура. Ми будемо мати справу і поважати будь-який вибір донецьких та луганських жителів. Обрані народом на чесних виборах, а не парашутисти, посаджені туди Росією, братимуть участь у переговорах про режим місцевого самоврядування».
В статті 10 Закону «Про особливий порядок…» встановлено дату проведення позачергових виборів, але вона «протермінована». Перед голосуванням за внесення змін до проекту закону на цю дату – 7 грудня 2014 року – звернули увагу депутатки від «Блоку Петра Порошенка» Оксана Продан та Наталія Агафонова. Руслан Князевич від того ж «БПП» пояснив, що викреслити її не можна було, а нову ще не вигадали.
Певно через цю саму причину Петро Порошенко досі не визначив часовий проміжок, у який планується провести місцеві вибори. Лише додав, що все відбуватиметься згідно пунктів Мінських домовленостей, тобто після того як з території Донбасу виведуть все озброєння та бойовиків. «Можливо це станеться найближчим часом, може в кінці року, а може, й наступного», – цитують Порошенка українські ЗМІ.
Третя «пляма». Фінансова
Згідно законів України та законів логіки проведення позачергових, чергових чи неочікуваних виборів, є фінансово обтяжливим для країни. У пояснювальній записці до проекту постанови вказано, що її прийняття (тобто проведення місцевих виборів за всіма вищезазначеними правилами) не вплине на доходну та видаткову частину Держбюджету України. Тобто вибори проведуть «на волонтерських» засадах?
Політолог Дмитро Купира пояснює, що вибори, які відбуватимуться на Донбасі мають бути лише позачерговими, тоді гроші будуть виділені з Держбюджету.
«Гроші на вибори потрібні. У 2015 році вони передбачені на чергові вибори по всій Україні, але позачергові також фінансуються з держбюджету. Ми маємо закон № 256-VIII стосовно цих територій, який чомусь виключає можливість проведення на Донбасі чергових виборів (25 жовтня 2015 року) і вимагає лише позачергові».
Проте з фінансової точки зори, – пояснює Купира, – якщо вибори все ж відбудуться у 2015 році, кількість грошей не зміниться:
«Змін набуде тільки їхнє призначення (частину грошей, виділених на чергові, переведуть на позачергові). Тому, якщо позачергові вибори відбуватимуться цього року, то грощі вже передбачені і пояснювальна записка у частині фінансів – вірна, але якщо це відбудеться не у 2015 – невірна, бо це буде окрема субвенція з бюджету», – резюмує політолог.
***
Експерти сходяться на думці, що нещодавно прийнята постанова – це такий собі документ без конкретних ознак, який можна використати, наприклад, для замилювання очей. «Ця постанова доцільна, хоча реалізувати її неможливо», – наголошує Владислав Грам, менеджер. Її функція – це прикриття: «Коли почнеться гаряча фаза, можна буде сказати світовій спільноті: «Ми робили все можливе заради миру, а вони – такі й сякі», – резюмує Грам.
Політолог Олександра Решмедилова пояснює, що реалізація цих документів може вплинути на сьогоднішню ситуацію на Донбасі тільки в плані необхідності проведення додаткових переговорів сторін. «Судячи з усього, основною метою Меморандумів було розпочати діалог і процес припинення бойових дій, щоб потім вийти вже на кінцевий, можливо, третій Меморандум, який закріпить остаточні позиції, у тому числі й перелік населених пунктів з особливим статусом».
