Проблема сучасного стану українців на території окупованого Криму стала предметом гострої дискусії під час круглого столу «Вплив тимчасової окупації на українців Криму: асиміляційний тиск та вимушене переселення», що відбулась в Києві 22 червня 2015 року.
Різні думки експертів можна поєднати у три ключових підходи з визначення суті проблеми та пошуку шляхів її вирішення – етнічний, національний та політично-правовий.
Українці – це етнічна меншина, яку окупаційна влада намагається асимілювати або знищити
Андрій Іванець, координатор організації «Таврійська громадянська платформа», вважає, що українці в Криму дискримінуються суто по етнічним ознакам. «Окупаційна влада знищила систему україномовної освіти в україномовних школах – жодна з цих шкіл вже повноцінно не є україномовною; скорочена кількість україномовних класів; припинили існування україномовні газети в Криму; повністю зникли ті україномовні газети, що видавалися громадськістю; відбувається заборона на використання української символіки», – констатує експерт.
Але найголовніша проблема – це показово зменшення чисельності українців в Криму під час так званого перепису 2014 р., який проводили окупанти. За даними цього «перепису» чисельність українців скоротилася на 200 тисяч осіб у порівняні з результати українського перепису 2001 р. и складає усього 344 тис. Тобто, на думку Іванця, окупаційна влада на півострові «проводить системну політику, спрямовану на зміни етнічного складу населення» та намагається домогтися асиміляції українців», змушує їх «або перейти на іншу ідентичність, або широко не проявляти свої суспільно-політичні інтереси».
Голова «Коордінаційної Ради громадських організацій вимушених переселенців з Криму» Сергій Ковальський, зазначив, що окупанти взагалі намагаються знищити все українське в Криму. «Щодо українців, то позиція була дуже проста: знищити все, що є українським в Криму. Просто все. Тобто це фактично знищення української ідентичності взагалі», – констатує він.
Свідомий вибір на користь українського
Фото из социальных сетей
Іншу позицію висловив Максим Майоров, член організації «Таврійська громадська платформа», який вважає, що ні за даними перепису окупантів, ні за даними перепису 2001 року неможливо встановити скільки українців мешкає в Криму.
«Беремо перепис 2001 р. Що він показав? Він показав – кількість українців. Але він проводився в тих умовах, коли процес трансформації від радянської людини до людини сучасної не завершився. Українцями могли назватися ти люди, які були носіями проросійських настроїв, але мали українське прізвище. Так само багато з патріотів України писалися росіянами через те, що вони мали російське прізвище. Тому він не фіксує ту етнічну групу, яку ми можемо назвати етнічними українцями», – підкреслює Майоров.
На думку громадського діяча, неможливо розглядати українців як етнічну групу, бо жоден з критеріїв не є показовим. Якщо розглядати мову, то українці в Криму – це білінгви. Українська мова для них рідна, але спілкуватися в побутовому просторі вони вимушені були російською. «Але з іншого боку, навіть ті, хто не є патріотами України, вони теж білінгви. Вони теж знають мову. Зараз може те приховують та цього соромляться», – зазначає Майоров. Така ж ситуація і з Церквою, бо суто українські церкви (Українська Православна Церква Київського патріархату, Українська апостольська церква та Українська греко-католицька церква) не охоплюють усіх, хто «відчуває себе українцями».
Саме тому треба робити ставлення не на етнічне, а на національне визначення українців в Криму. «Якщо в Криму є певна сума тих, хто себе вважає росіянами та українцями, всередині цієї суми потрібно працювати. Тому що багато з тих, хто вважає себе росіянами і навіть є етнічними росіянами, вони потенційно можуть стати українцями в тому чи іншому сенсі», – запевняє Майоров. І додає, що не треба побоюватися, що «громадянський підхід девальвує етнічну складову», а треба працювати над тим, «щоб люди різного етнічного походження робили свідомий вибір на користь українського в політично-громадянському сенсі».
Труднощі розрізняння етнічного та політичного
Юристи та представники влади на відміну від теоретичних міркувань акцентували увагу саме на практичному вимірі стану українців на окупованій території півострова. Начальник відділу з питань недискримінації Секретаріату Омбудсмена Сергій Пономарьов зазначив, що їхній інституції дуже важко працювати саме з розмежуванням порушеннь етнічних та політичних прав українців в Криму.
«Те, що відбувається в Криму по відношенню до українців – дуже важко розрізняти де обмеження прав через етнічну належність, а де – через політичні переконання, тобто через проукраїнську позицію. Коли ми говоримо про знищення культурної, освітньої та інформаційної інфраструктури, то ми, безперечно, говоримо про обмеження прав українців як етнічної меншини. Коли ми говоримо про численні випадки обмеження прав на мірні зібрання, на обмеження свободи слова, викрадення, катування, то це вже має політичне значення», – вважає Пономарьов.
Незважаючи на використання різних підходів та існування різних поглядів на вирішення проблеми деокупації та реінтеграції Криму, усі учасники заходу були єдині у тому, що для повернення півострова під юрисдикцію України потрібна системна консолідована робота і влади, і громадських організацій, і міжнародної спільноти по всіх напрямках.
