Про візит французького президента до Казахстану та Росії, міжнародну допомогу внутрішнім переселенцям та повернення Криму під контроль України в бесіді з телеведучим Олександром Янковським в ефірі програми “Голос Криму” говорить експерт Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.Сергію, про що говорить візит французького президента Франсуа Олланда до Казахстану?
По-перше, це говорить про те, що Казахстан почав власну гру. Як відомо, цієї осені були не дуже приємні ситуації у російсько-казахстанських стосунках, коли була поставлена під сумнів державність Казахстану. Відповіддю став комплекс заходів, які Назарбаєв зараз намагається втілити в життя.
У першу чергу, це те, що підтримує національну ідентичність Казахстану. Раптом в Казахстані 2015 рік оголошується роком державності. Ще багато кроків робиться в Казахстані для того, щоб зміцнити державність, ідентичність і протистояти можливій російській загрозі. У цьому контексті ми бачимо міжнародну активність президента Казахстану, який шукає власні шляхи, контакти, намагається виступати дієвим гравцем на пострадянському просторі для того, щоб убезпечити свою державу.
Після зустрічі з президентом Казахстану Франсуа Олланд зустрівся з президентом Російської Федерації. Як ви вважаєте, що обговорювали Олланд і Путін?
Те, що вони обговорювали, ми дізнаємося через деякий час. Можливо, це було обговорення процесу пошуку перемир’я. Я думаю, що вони говорили про певні кроки щодо деескалації конфлікту.
Чи змінилася на сьогодні ситуація із внутрішніми переселенцями з Криму та Донбасу?
Ніхто не був до цього готовий. Ніхто не знає, що робити з цією проблемою. Відповідно, ресурсів і плану і держави немає. Частина переселенців з Донбасу у кінці осені – на початку зими почали повертатися назад до Донецької і Луганської областей.
У Криму посилюється зовнішня міграція. Є два потоки – Російська Федерація і материкова Україна. Обидва потоки збільшуються.
Тобто ви вважаєте, що у Європи та різних міжнародних структур немає ресурсів, аби допомогти внутрішнім переселенцям України?
Скільки? На що? Під які програми? Наскільки міжнародні організації та Європа готові включатися у цю роботу? Вважається, що відповідальність лежить на державі Україна. Внутрішні переселенці – це гарячий предмет, який перекидають один одному.
Теоретично ресурси є, бо вони не такі вже й великі, якщо порівняти із масштабами проблеми. Це має бути, в першу чергу, відповідальність держави Україна, яка має бити в дзвони і вимагати від своїх партнерів допомоги під конкретні програми.
Як ви вважаєте, повернення Криму пов’язане з врегулюванням ситуації на Донбасі?
Так, звичайно. Спочатку Донбас – потім Крим. Але насправді спочатку потрібен відбутися колапс Кремля. На Донбасі ситуація дещо інша, її врегулювання може відбутися і без повного колапсу Кремля. Крим зараз конструюється російською владою як велика військова база. Його головне завдання – тримати у напрузі чорноморський регіон України.
З Донбасом ситуація така, що Росія не хоче за нього платити. Керують там фактично вони (Росія. – Ред.), але утримувати населення регіону у них бажання немає.
Як змінити думку жителів окупованих територій Донбасу, які вважають, що у всьому винна Україна, а Путін їм допомагає?
По-перше, там живуть багато людей, які чекають повернення законної влади. Їх багато, але з тих чи інших обставин вони не можуть звідти виїхати. Є регіони, де ситуація справді інша. Але для Донбасу є такий феномен – чия влада, того і голоси. Державі не потрібна їхня любов.
Я згоден з тими експертами, які говорять, що лояльність дотримання законів – це достатня підстава для спільного співіснування. Повільний процес трансформації ідентичності на Донбасі буде проходити ще довго. Якщо центральні органи відновлять контроль над окупованою частиною Донбасу, розраховувати на лояльність у дотриманні українських законів цілком можливо.
А що робити Україні, аби кримчани захотіли повернутися до її складу?
Значну роботу зробить російська влада. Зомботелебачення завойовує нових прихильників для російської влади, але реальність і контакт з росіянами говорить сам за себе.
Найбільше, що шокує кримчан сьогодні – це зміна поведінки найнижчого персоналу, який одразу став відтворювати радянські способи поведінки. Наприклад, хамство з боку продавців магазинів.
Але більшість з кримчан – клієнти, які зовсім скоро зрозуміють, що відбувається на півострові.
